Історія борщу

Борщ варять у кожній українській родині. Але не всюди знають походження назви цієї страви. Між тим, історія 🍲 борщу дуже давня. Історики вважають, що у приготуванні перших страв наші далекі прабабусі виявляли дивовижну винахідливість. Перша рідка їжа називалась «волок». Це і був прототип борщу. Що тільки не кипіло в горщиках господинь-чепурух, які намагались задовольнити смаки великої родини. Доводилось кидати у вариво все, що росло на городі, ще й додавати дике зілля. У стародавній пісній українській кухні є страви з 🍠 буряків, 🌶 перцю, цибулі. Усе це було стягнене докупи в посудині, тому й сама страва називалась «волоком».

Походження слова «борщ» ученими до кінця не з’ясовано. Одні пов’язують його із праслов’янським словом «брашно» на позначення їжі взагалі, інші виводять назву від слова «борсть» – зелень, 🌱паростки. Є також думка, що слово “борщ” походить від старослов’янського “б’рщь” (буряк). Але не дивлячись на відсутність єдиної точки зору щодо походження борщу, ця страва займала та продовжує займати провідне місце у традиційному національному харчуванні українців.

Цю традиційну українську страву їли бодай не щодня та подавали і на вечорницях і на весіллі. Добре приготовлений у печі борщ не приїдався, а другого дня був навіть смачнішим ніж першого. Перш ніж подати на стіл- господиня “затирала” борщ, тобто розтовкувала у ковганці внутрішній жир з сіллю та часником.

На Поліссі борщ здавна вважався символом сім’ї. Адже усі інгредієнти, мліючи у глиняному горщику, передають свої смаки одне одному, і стають ніби одним цілим. Віддаючи – збагачуємось, чи не це філософія справжньої міцної родини?

Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі 🍏 яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX – на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися 🍅помідори.

Пізніше борщ готували на буряковому квасі: його розбавляли водою, суміш заливали в глиняний горщик або чавунець і доводили до кипіння. В окріп клали нарізаний буряк, капусту, 🥕 моркву і інші овочі, і ставили горщик у піч. Зварений борщ солили і заправляли.

У гарній хаті борщ подавали гарячим, та таким, щоб з нього ще 💨пара йшла. Українці вірили що то не просто пара, а духи предків, що відійшли у світ інший, а нині завітали щоб допомагати нам. Подати гостю борщ без пари, або й зовсім холодним – вважалося за неповагу.

У Західній Європі страви, подібної до борщу, немає, як немає нічого схожого у чехів і жителів Балкан. Антропологи відокремлюють так званий «борщовий пояс» від Польщі до Волги. Своєю національною стравою борщ вважають у Молдові, Польщі, Білорусі, Литві й Росії.

Але тільки в Україні протягом віків сформувався справжній культ борщу і кожен край пишається місцевими особливостями приготування, кожна сімʼя має свій улюблений рецепт, кожна господиня зберігає особистий секрет готування і кожен борщ відрізняється власним неповторним смаком. Українці переконані, що «свій борщ несолоний ліпший, як чужа юшка».
А який борщ ви полюбляєте?

 

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *